Читать книгу Восьма звичка. Від ефективності до величі - Стівен Р. Кові - Страница 9

Основними активами і головними рушіями економічного процвітання індустріальної епохи були машини і капітал – предмети. Люди були необхідні, проте замінні. Ви могли контролювати і зневажати працівників ручної праці без помітних наслідків – пропозиція перевищувала попит. Ви завжди могли знайти вдосталь спроможних працювати людських істот, які б виконували вимоги суворо регламентованого процесу. Люди були наче предмети – з ними можна було ефективно працювати. Коли все, що вам потрібно, – це тіло людини, а розум, серце або душа (усе це перешкоди для вільного плину процесів машинної епохи) насправді не важливі, ви нівелюєте значення людини до рівня предмета.

Таким чином, чимало наших сучасних практик управління породжені індустріальною епохою.

Ця епоха змусила нас повірити, що необхідно контролювати людей і керувати ними.

Вона подарувала нам уявлення про бухгалтерію, яка розглядає людей як витрати, а машини – як активи. Замисліться над цим. Люди зазначені в балансових звітах у статті «витрати»; устаткування зазначене в балансі як інвестиції.

З індустріальної епохи ми винесли мотиваційну філософію за принципом бича і калача – техніку заманювання для бовдурів, яких зваблюють калачем (винагорода), а поганяють бичем (страх і покарання).

Вона дала нам централізовану систему бюджетів – у якій тенденції екстраполюються в майбутнє, а ієрархії і бюрократичні структури створюються для забезпечення «досягнення показників» – віджилий реактивний процес, що продукує підлабузницькі корпоративні культури, які захищають тили свого відділу і вважають за краще «витратити зараз, аби не втратити наступного року».

Усі ці практики і чимало іншого з’явилися в індустріальну епоху – епоху фізичної праці.

Проблема полягає в тому, що сучасні менеджери все ще застосовують модель контролю часів індустріальної епохи до працівників розумової праці. Оскільки чимало керівників не бачать справжньої цінності і потенціалу своїх працівників і не володіють повним, точним розумінням людської натури, вони поводяться з людьми так само, як із предметами. Цей брак розуміння заважає їм задіяти високі мотиви, таланти і обдарованість людей. Що відбувається сьогодні, якщо ви поводитеся з людьми як із речами? Це ображає і відштовхує їх, деперсоніфікує працю і створює атмосферу недовіри, роз’єднаності і чвар. Що відбувається, коли ви поводитеся зі своїми дітьми-підлітками наче з бездушними предметами? Це теж ображає і відштовхує їх, деперсоніфікує дорогоцінні родинні стосунки, породжує недовіру, суперечки і непокору.