Читать книгу Ганнібал - Томас Гарріс - Страница 9

Баззардс-Пойнт, або «канюкове місце», польовий штаб ФБР у Вашингтоні й окрузі Колумбія, отримав свою назву від стерв’ятників, які зліталися туди за часів шпиталю Громадянської війни.

Сьогодні налетіли представники керівництва середньої ланки від Управління боротьби з наркотиками, від Бюро алкоголю, тютюну й вогнепальної зброї та від ФБР – обговорити долю Старлінг.

Старлінг стояла на самоті, на товстому килимі в кабінеті свого начальника. Вона чула, як під пов’язкою на голові шумить пульс. Крізь удари серця вона чула голоси чоловіків, що їх глушили двері з матованим склом, які вели в суміжну конференц-залу.

На склі – гарна, виведена золотом велика печатка ФБР зі слоганом «Вірність, Сміливість, Єдність».[20]

Голоси за печаткою пристрасно піднімаються і стишуються; Старлінг чує своє ім’я, хоч інших слів не розібрати.

З кабінету відкривається чудовий вид на яхтовий басейн, а за ним – фортеця Макнейра, де було повішено конспіраторів, звинувачених у вбивстві Лінкольна.

У пам’яті Старлінг виринула фотографія, яку вона колись бачила, – Мері Сурратт,[21] що проходить повз власну домовину й піднімається до шибениці у фортеці Макнейра, стоїть у каптурі на ляді, спідниці обв’язані навколо ніг, аби не допустити непристойності, коли вона впаде назустріч гучному хрусту й темряві.

Стоячи біля дверей, Старлінг почула шурхіт відсунутих стільців, коли чоловіки підвелися. Тепер вони зграєю заходили до неї в кімнату. Деякі обличчя вона впізнала. Господи, ось Нунан, головний у відділі розслідувань.

А ось її запеклий ворог, Пол Крендлер із міністерства юстиції, із довгою шиєю та круглими вухами, що високо сидять на голові, мов у гієни. Крендлер був кар’єристом, сірим кардиналом за плечем Генерального прокурора. Відтоді як сім років тому Старлінг раніше за нього впіймала серійного вбивцю Баффало Білла в ході тієї знаменитої операції, Крендлер за будь-якої нагоди крапав отруту в її особисту справу і шепотів про неї гидоти на вуха членів Комісії з професійної діяльності.

Жоден із цих чоловіків ніколи не був із нею на передовій, вони ніколи не виходили з нею на завдання, у них не стріляли, коли вони стояли пліч-о-пліч зі Старлінг, вони ніколи не витрушували осколки шибок із її волосся.

Чоловіки не дивилися на неї, а тоді враз звернули погляди, як скрадливий загін раптом звертає увагу на каліку у своїх рядах.

– Сідайте, агенте Старлінг.

Її бос, спеціальний агент Клінт Персалл, потер товстий зап’ясток, наче йому муляв годинник. Не дивлячись їй у вічі, він указав на крісло, повернуте до вікна. Стілець для допитів – місце не дуже почесне.

Семеро чоловіків продовжували стояти – темні силуети на тлі яскравих вікон. Тепер Старлінг не бачила їхніх облич, але попід сяйвом могла розгледіти ноги. П’ятеро вдягли лофери з китицями на товстій підошві, які полюбляють сільські махляри, що пробралися до Вашингтона.

Пара модельних «Thom McAn» із підошвами з корфаму й іще одна пара туфель «Florsheim» на додачу. У повітрі – запах крему для взуття, розігрітого спітнілими ногами.

– На випадок, якщо ви не всіх знаєте, агенте Старлінг, це помічник директора Нунан, я певен, вам відомо, хто він. Це Джон Елдредж з УБН, Боб Снід із БАТВЗ, Бенні Голкомб – помічник мера і Ларкін Вейнрайт, наш експерт із Комісії професійної відповідальності, – сказав Персалл. – Пол Крендлер, ви знаєте Пола, прийшов неофіційно від Генерального прокурора з міністерства юстиції. Пол приїхав нам зарадити, вважайте, що він і присутній, і відсутній, він допоможе нам у скруті, якщо ви розумієте.

Старлінг знала стару службову промовку: федеральний експерт – це той, хто приїздить на поле битви після того, як битва скінчилась, і добиває поранених багнетом.

Голови деяких силуетів закивали на знак вітання. Чоловіки повитягали вперед шиї, аби роздивитися молоду жінку, через яку вони зібралися. Кілька секунд усі мовчали.

Боб Снід урвав тишу. Старлінг знала його як майстра піар-маніпуляцій з БАТВЗ, який намагався усунути неприємний запах після катастрофи з Давидовою гілкою у Вейко. Він був кревним друзякою з Крендлером і також уважався кар’єристом.

– Агенте Старлінг, ви бачили обкладинки газет і телевізійні репортажі, вас усі знають як стрільця, що приніс смерть Евелді Драмґо. На жаль, вас, так би мовити, демонізували.

Старлінг нічого не відповіла.

– Агенте Старлінг?

– Я не маю жодного стосунку до цих новин, містере Снід.

– Жінка тримала на руках дитину, ви розумієте, що це створює проблему.

– Не на руках, дитина була в слінгу на грудях, а руки Евел да тримала під слінгом, ховала під ковдрою свій МАК-10.

– Ви бачили звіт розтину? – спитав Снід.

– Ні.

– Але ви ніколи не заперечували, що стріляли.

– Гадаєте, я стану заперечувати через те, що ви не знайшли осердя кулі? – сказала вона й озирнулася на свого начальника з бюро. – Містере Персалл, це ж дружня зустріч, так?

– Безперечно.

– То чому містер Снід прийшов із дротом? Технічний відділ уже давно не робить такі шпильки для краваток. У нього в нагрудній кишені «Ф-Бьорд»,[22] пише й не соромиться. Ми що тепер, одягаємо прослушку щоразу, як ходимо одне до одного в гості?

Персаллове обличчя почервоніло. Якщо Снід мав на собі дріт, то це була найгірша зрада, але нікому не хотілося на запис казати, щоб Снід його вимкнув.

– Нам не потрібні ваші скарги чи звинувачення, – сказав зблідлий від злості Снід. – Ми тут зібралися, щоб вам допомогти.

– Допомогти в чому? Ваше управління зателефонувало нашому й попросило прислати мене вам на допомогу в рейді. Я дала Евелді Драмґо два шанси здатися. Вона ховала МАК-10 під дитячою ковдрою. Вона тоді вже підстрелила Джона Бріґема. Мені б хотілося, щоб вона здалась. Але вона не схотіла. Вона вистрілила в мене. Я – у неї. Вона загинула. А наразі вам варто перевірити лічильник стрічки, містере Снід.

– Ви наперед знали, що там буде Евелда Драмґо? – запитав Елдредж.

– Наперед? Агент Бріґем повідомив мене вже в дорозі, у фургоні, що Евелда Драмґо варить мет у лабораторії з охороною. Він доручив мені з нею розібратися.

– Не забувайте, Бріґем загинув, – сказав Крендлер, – а також Бьорк, обидва – дуже добрі агенти. Вони не можуть нічого підтвердити чи спростувати, бо їх немає.

У шлунку Старлінг усе перевернулося, коли вона почула з вуст Крендлера ім’я Джона Бріґема.

– Я навряд чи забуду, що Джон Бріґем загинув, містере Крендлер, і він дійсно був добрим агентом, а також моїм добрим другом. Правда в тому, що він попросив мене розібратися з Евелдою.

– Бріґем дав вам це завдання попри те, що ви з Евелдою Драмґо вже мали кілька сутичок, – мовив Крендлер.

– Годі тобі, Поле, – сказав Клінт Персалл.

– Які сутички? – перепитала Старлінг. – То був мирний арешт. Раніше під час арештів вона опиралась іншим офіцерам. Коли я її арештовувала, вона не пручалась і ми навіть трохи поговорили – вона була дотепною. Поводились одна з одною достоту цивільно. Я сподівалася, що цього разу буде так само.

– Ви заявляли вголос, що «розберетеся з нею»? – спитав Снід.

– Я висловила готовність виконувати інструкції.

Голкомб із мерії та Снід нахилились один до одного. Потім Снід лагідно звернувся до Старлінг:

– Міс Старлінг, у нас є інформація від офіцера Болтона з поліції Вашингтона, що ви зробили кілька палких тверджень щодо Евелди Драмґо, поки фургон їхав на завдання. Не бажаєте це прокоментувати?

– На прохання агента Бріґема я пояснила іншим офіцерам, що Евелда має свій досвід насильницьких дій, що вона зазвичай озброєна і що інфікована ВІЛ. Я сказала, що ми дамо їй шанс мирно здатися. Я попросила фізичної допомоги на той випадок, якщо доведеться її заспокоювати. Мушу сказати, що на цю роботу багато охочих не зголосилося.

Клінт Персалл зробив спробу:

– Після того як автівка зі стрільцями «кріпів» врізалася в машини й один злочинець утік, чи бачили ви, що автівка гойдається, чи чули, що всередині плаче дитина?

– Дитина кричала, – відповіла Старлінг. – Я підняла руку, дала знак, щоб усі припинили стріляти, і вийшла з укриття.

– Ось вам чисте порушення процедури, – сказав Елдредж.

Старлінг не звернула на нього увагу.

– Я наблизилася до машини напоготові, зі зброєю в руках, дуло опущене. Маркес Бьорк лежав між нами на землі. Хтось прибіг і затиснув йому рану. Вийшла Евелда з дитиною. Я попросила її показати мені руки. Сказала щось на кшталт: «Евелдо, не роби дурниць».

– Вона вистрілила, ви вистрілили. Вона відразу впала? Старлінг кивнула:

– У неї підкосилися ноги, і вона осіла на дорогу, схилившись над дитиною. Уже мертва.

– Ви схопили дитину й побігли до води. Виявили турботу, – сказав Персалл.

– Не знаю, що я там виявила. Хлопчик був увесь у крові. Я не знала, інфікована дитина ВІЛ чи ні, я знала, що в Евелди був ВІЛ.

– І ви гадали, що куля могла зачепити дитину, – вставив Крендлер.

– Ні. Я знала, куди увійшла куля. Можна відверто, містере Персалл?

Він так і не зустрівся з нею поглядом, тож вона продовжила:

– Цей рейд перетворився на огидну веремію. Я опинилася в ситуації, коли мала вибирати: загинути або вистрелити в жінку з дитиною. Я зробила свій вибір, і від цього вчинку мені досі пече. Я встрелила жінку з немовлям. Навіть найнижчі тварини такого не роблять. Містере Снід, можете знову перевірити свій лічильник стрічки, саме зараз, коли я це визнаю. Я до смерті ненавиджу, коли опиняюся в таких ситуаціях. Ненавиджу те, як зараз почуваюся, – сказала Старлінг, і в її пам’яті виринув Бріґем, що лежав долілиць на дорозі, тож вона зайшла ще далі: – Я дивлюся, як ви всі намагаєтеся втекти від цього, і мене просто нудить.

– Старлінг… – почав Персалл з мукою та вперше зазирнув Старлінг у вічі.

– Я знаю, що у вас іще не було часу заповнити форму 302,[23] – сказав Ларкін Вейнрайт. – Коли ми переглянемо…

– Ні, сер, час був, – відповіла Старлінг. – Одну копію відправлено до Комісії з професійної відповідальності, і ще одну копію я маю при собі, якщо вам не хочеться чекати. У звіті розписано все, що я там робила й бачила. Розумієте, містере Снід, ви мали завчасно отримати всю інформацію.

Зір Старлінг став надто гострим – ознака небезпеки. Вона розпізнала це й свідомо притишила голос.

– Цей рейд провалився з кількох причин. Інформатор БАТВЗ збрехав про місцеперебування дитини, бо йому було конче необхідно, аби облава відбулася – до дати, коли його справу мало переглядати велике журі федерального суду в Іллінойсі. А Евелда Драмґо знала, що ми їдемо. Вона вийшла з грошима в одній сумці та метом в іншій. На її пейджері висвітився номер каналу WFUL. Її повідомили за п’ять хвилин до нашого прибуття. Гелікоптер WFUL прилетів одночасно з нами. Прослухайте телефонні розмови каналу й побачите, хто нас здав. У цієї людини інтереси місцеві, джентльмени. Якби проговорився хтось із БАТВЗ, як це сталось у Вейко, або з УБН, то вони б зв’язалися з національними каналами, а не з місцевим телебаченням.

Бенні Голкомб заговорив від імені мерії:

– Немає жодних доказів, що інформація прийшла від міської адміністрації чи поліцейського відділку Вашингтона.

– Прослухайте розмови й побачите, – сказала Старлінг.

– У вас є пейджер Драмґо? – спитав Персалл.

– Він під пломбою в кімнаті речових доказів у Куантіко.

Саме тоді спрацював пейджер помічника директора Нунана. Він насупився, побачивши номер, перепросив і вийшов із зали. За мить він викликав Персалла до себе в коридор.

Вейнрайт, Елдредж і Голкомб позирали у вікно на фортецю Макнейра, склавши руки в кишені. Наче чекали звісток у відділі реанімації. Пол Крендлер зустрівся поглядом зі Снідом і підштовхнув його до Старлінг.

Снід поклав руку на спинку стільця Старлінг і нахилився до неї:

– Якщо на слуханні ви засвідчите, що, виконуючи завдання для іншої агенції від імені ФБР, убили Евелду Драмґо з власної зброї, то БАТВЗ готові підтвердити, що Бріґем доручив вам звернути… особливу увагу на те, щоб узяти Евелду під варту в мирний спосіб. Її вбила ваша зброя, тож саме ваша агенція має тягти цей віз. Не буде ніяких міжвідомчих змагань із того, у кого довший прутень, ніяких пересварок щодо правил проведення операції, і нам не доведеться згадувати про запальні й ворожі сентенції, які ви робили у фургоні, пояснюючи, якою людиною була Евелда.

На мить Старлінг побачила Евелду Драмґо, як вона виходила з дверей, виходила з машини, побачила горду поставу її голови і, незважаючи на дурість і марність усього Евелдиного життя, побачила її готовність узяти дитину й стати лицем до лиця зі своїми мучителями, а не тікати від них.

Старлінг нахилилася ближче до мікрофона в Снідовій краватці й чітко вимовила:

– Я із задоволенням посвідчу, якою вона була людиною, містере Снід, – кращою за вас.

До зали повернувся Персалл, уже без Нунана, і причинив за собою двері.

– Заступникові директора Нунану довелося повернутися до себе в офіс. Джентльмени, я наразі покладу кінець нашій зустрічі й зв’яжуся з кожним із вас телефоном, – сказав Персалл.

Крендлер підвів голову. Підняв носа, раптом зачувши запах політики.

– Нам іще треба дещо вирішити, – почав Снід.

– Ні, не треба.

– Але…

– Бобе, повір мені, нам нічого не треба вирішувати. Я з тобою потім поговорю. І, Бобе…

– Так?

Персалл ухопився за дріт за краваткою Сніда й сильно смикнув униз, повідривавши ґудзики зі Снідової сорочки й відліпивши від голої шкіри диктофон.

– Ще раз прийдеш до мене з дротом, і я тобі ногу в дупу засуну.

Виходячи з зали, жоден чоловік не поглянув на Старлінг, окрім Крендлера.

Рухаючись до дверей, човгаючи ногами, аби не дивитися, куди йти, Крендлер скористався надзвичайною гнучкістю своєї довгої шиї, аби повернути голову до Старлінг, – мов гієна, що походжає між відступниками в стаді й приглядається до кандидата на вибуття. Його обличчям промайнули різні відтінки жадоби. Крендлеру було властиво милуватися ногами Старлінг та водночас шукати спосіб підрізати ахіллове сухожилля.