Читать книгу Криниця для спраглих. Кіно (збірник) - Иван Драч - Страница 18

Михайло розставив свої грубі, порепані пальці на руках і показував їх Гьоргію, ворушачи ними.

– Мой, мой, такі дужі, такі лакомі на бійку, що раз лакомі, де ймуть, там з мнясом рвуть!

А Гьоргій нічого не говорив, лиш заодно плював у долоні і наливав горілку.

Іван відпихався від злодія:

– Доста вже, небоже, доста. Пусти, витягни руки з пазухи, не облапуй мене, чуєш, бо мені такий встид, що не знаю, де подітися!

Злодій: Я ще хочу образ цілувати, я ще хочу поріг, я хочу всіх, всіх, де хто є на світі, я хочу в Канаду.

Іваниха метнулась на піч. Накинула якесь дрантя на Андрійка. Схопила його на руки. Метнулась з ним з хати.

Михайло вийшов із-за стола темний і п’яний, як ніч, Гьоргій стояв і нагадував собі, що він мав щось зробити. Михайло став кричати на Івана, тяжко і п’яно:

– Іване, ви мене з хати шуруйте, хоч це ваша хата, аби я вас тут не видів, бо вб’ю, як горобця, гай, забирайтеся, бо ви баба, а не ґазда.

Іван: Я піду, Михайле, я вам не кажу нічо, але ви не гнівайтеся, я в Канаду їду, гріх мені на душу брати перед дорогою, мнєкий я чоловік Мені так здається, що гріх будете мати, а я собі йду…

Михайло: Ідіть, ідіть, бо ви не хлоп, а зальопана баба!

Іван: Та я то кажу, що я не до него, я…

Іван підвівся і вийшов з-поза стола.

Злодій один лишився за столом, блідий трохи, але веселий.

Михайло: А ти вийдеш із-за стола чи треба ті відти виносити?

Злодій: Я не вийду, я виджу, що не вийду, бо я маю тут під образами сидіти.

Михайло: Ой, вийдеш, бігме, вийдеш, ми будемо просити!

І кинулись на нього, як голодні вовки. І коли до них прискочив Іван Дідух, аби боронити свого злодія, Михайло та Гьоргій, п’яні та темні, стали бити обох – і злодія, і діда Івана. Били – як орали.