Читать книгу Криниця для спраглих. Кіно (збірник) - Иван Драч - Страница 20

Вечір. Сидять двоє синів за столом, горбатяться в думах. Іваниха вечерю споряджає, на стіл подає. Сини розглядають мапу, сини грамотні, Іван неграмотний, лише порекло вміє виводити – сердиться, бурчить.

– Канада, Канада, прямо сказ напав.

Син менший припрошує:

– До столу би йшли, на мапу би глянули.

Старий однікується, сидить на лаві, там вечеряє:

– Був наймитом, а потім вибув десять років у воську, та я стола не знав, та й коло стола мені ща не йде до трунку. Мапа, та мапа, прямо сказ напав. Стара, а стара?

Іваниха одмовчується, дід Іван допитується:

– Так вони тебе вже підійшли ці два, пилили, пилили, аж перерубали, і ти вже – Канада.

Старший син напосідається:

– Хто хоче наймитом після вашої голови бути, хто хоче переломаним ходити?

Менший син в’їдається в печінки дідові:

– Ти наш тато, то й заведи нас до землі, а не до горба свого, та дай нам хліба, бо як нас розділиш, та й не буде з чим киватися.

Старий Іван кидає кришки в рот.

– Грамотні ви оба, письменні, а я темний, та вже ви мене дотиснули, догризли мою старість – спродам все до кришки, най буде Канада.

Стара Іваниха аж рогач упустила, а в синових руках мапа трісла.