Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 67

Всі образи й кривди до одної

Я тобі забуду і прощу —

Жду твоєї ласки хоч малої,

Як земля у спеку жде дощу.

О жорстока! Щастя хоч краплину

В душу мою змучену згуби —

Полюби і зрадь через хвилину,

Та хоч на хвилину полюби!