Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 72

Зі збірки «Земне тяжіння»
Чадра

Я тебе не сприймаю за істину,

Бо таких, мабуть, зовсім нема.

Ніч, вітрами дурними освистана,

Свою чорну чадру підніма[49].

І дивлюсь я здивовано в очі,

Що заблискали з-під чадри.

У волоссі – у сірому клоччі —

Причаїлися дикі вітри.

Недарма понад нею пронісся

Ураганний тайфун стихій[50].

Виповзає на перенісся

Зморшка відчаю і надій.

І куди я до істини втраплю

Через ями й вибоїни слів?

Коли б випив її хоч краплю,

То, напевне б, від жаху зомлів.

Я тебе не сприймаю за істину —

Небо навіть і те рябе.

Одчайдушну, печальну, розхристану,

Голубу і безжально освистану —

І таку я люблю тебе!

Свою чорну чадру підніма.

Чадра – легке покривало, яким жінки-мусульманки запинаються з голови до ніг, лишаючи відкритими лише очі. (Прим. Т. Ю. Блєдних)

Ураганний тайфун стихій.

Тайфун – ураган величезної руйнівної сили. (Прим. Т. Ю. Блєдних)