Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 76
Зі збірки «Земне тяжіння»
Не вір мені
ОглавлениеНе вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
Слова ясні, лише мені відомі,
У бурмотіння скучне переллю,
Свою усмішку у холодній втомі
Бездумно, безголово утоплю.
І буду нерозумно обридати,
І недоречно скиглити чомусь,
Але, як треба буде заридати,
Я гомерично, тупо засміюсь[56].
Не вір мені, бо я брехать не вмію,
Не жди мене, бо я і так прийду.
Я принесу тобі свою надію,
А подарую смуток і біду.
56
Я гомерично, тупо засміюсь.
Гомеричний – незвичайної сили, величезний. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
