Читать книгу Німа - Юлія Гук - Страница 17

Похмурий морозний ранок.

Холод мою піддослідну загонить у стан стагнації, тому вона зникає для навколишнього світу на зимовий час.

Мобільний стоїть на беззвучному режимі, і його трусить мов у лихоманці.

Тасіта сидить за краєм робочого столу, прихилившись спиною до батареї й перебираючи папери.

Її трохи тіпає. Цю частину роботи вона ненавидить.

– Знаєш, – сказала Тася, не відривачись від папірців, – якби пекло існувало, воно б виглядало саме так. Стонадцять годин, витрачених на написання папірців, які ніхто ніколи не прочитає. Це найміцніший ланцюг, що єднає тебе й систему. Це ще одна гра – у бюрократію. Така робота призводить до отупіння й збайдужіння людини. Тисячі однотипних папірців, заповнених машинально, без участі свідомості й волі. Основна мета такої діяльності: тримати людину в заданих рамках. Ці документики, заявки, об’яви – усе це засвідчує твою зайнятість. Тільки за допомогою цього керівництво може «помацати» те, що ти робиш. Незалежно від реально виконаної роботи. Заповни кілька зайвих бланків – і твоє геройство беззаперечне для твого начальника. Міфічна звітність примарної роботи. Шарлатанський папірець для спокою твоїх рабовласників…

Персональне земне пекло піддослідної. Добровільне катування: гарячу смолу до горлянки! Проте невелика різниця все ж існує. Якщо відчуваєш біль – ти живеш. Коли ж виконуєш механічну роботу, ти забуваєш, що ти є. Це знищує особистість.

Я бачу байдужу пустку в очах. Зараз Тасіти не існує. Вона думає про кількість клієнтів, яких прийняла протягом останніх днів, про ще не прочитані заяви, про ще не оформлені документи. Руки рухаються немов окремо від неї. Поки заповнюються поля з даними фірми, у голові крутиться: «Назва документа, назва установи, напрям діяльності, аналіз виконаної роботи…» Та хіба тільки зараз?

І дорогою додому нуртує думка: «Назва документа, заголовок, посада, прізвище та ініціали керівника, посада, прізвище та ініціали того, хто подає… дата, підпис…»

На порозі квартири круговерть продовжується: «Резюме, заява, характеристика, пропозиція, скарга, трудова книжка…»

Коли роздягається: «Довідка, звіт, план, службові листи, протокол, конспект, доповідна записка, повідомлення…»

І так – поки руки самі собою не знаходять пляшку. Тільки тут, у цій порожній квартирі з незакінченими полотнами, сидячи на підлозі й наливаючи червоне вино в бокал, – тільки о першій годині ночі вона немов прокидається. І думки поволі змінюють свій напрям.

Тасіта стає собою:

– Забагато одноманітності, стандартів, суворої регламентації в розміщенні та побудові тексту. Структурованість у всьому: у папірцях, стосунках, житті…