Читать книгу Що ти кажеш після привітання? Психологія людської долі - Ерік Берн - Страница 12

Виходячи з викладеного вище, є очевидним, що коли двоє людей протистоять одне одному, у взаємодію вступають шість Я-станів, по три в кожної особи, як на рисунку 2а. Оскільки Я-стани відрізняються один від одного так само, як і справжні люди, важливо знати, який зі станів задіяно в кожного з людей, коли між ними щось відбувається. У такому разі те, що коїться, можна представити у вигляді стрілок, накреслених між двома «людьми» на діаграмі. У найпростіших транзакціях такі стрілки є паралельними, вони називаються «взаємодоповняльні транзакції». Можна побачити, що існує дев’ять можливих типів взаємодоповняльних транзакцій (ББ, БД, БДит, ДБ, ДД, ДДит, ДитБ, ДитД, ДитДит), як це показано на рисунку 2б. Рисунок 2а, як приклад, репрезентує транзакцію Батько-Дитина між двома членами подружжя, де показано стимул від чоловікового Я-стану Батька до Я-стану Дитини дружини і реакцію її Дитини на його Батька. У найкращій ситуації це може представляти чоловіка, який по-батьківському дбає про вдячну дружину. Оскільки ці транзакції є взаємодоповняльними, з паралельними стрілками, спілкування може розвиватися нескінченно.

Рисунок 2а

Рисунок 2б

На рисунках 3а та 3б щось пішло не так. На рисунку 3а стимул Дорослий-Дорослий (ДД) як прохання про інформацію дістає реакцію Дитина-Батько (ДитБ), тому стрілки стимулу й реакції перетинаються, замість бути паралельними. Транзакція такого типу називається перехресною, і в цих ситуаціях спілкування розривається. Якщо, наприклад, чоловік питає дружину: «Де мої запонки?», а вона відповідає: «Чому завжди мене в усьому звинувачуєш?», відбувається перехресна транзакція й вони вже більше не можуть розмовляти про запонки. Це перехресна транзакція І типу, що демонструє поширену форму реакції перенесення, як це відбувається в психотерапії, і це той тип транзакції, який спричиняє більшість проблем у світі. Рисунок 3б демонструє перехресну транзакцію ІІ типу, під час якої на стимул Дорослий-Дорослий (ДД) як запитання йде зверхня або зарозуміла реакція Батько-Дитина (БДит). Це найбільш поширений тип реакції контрперенесення і друга найбільш поширена причина проблем у особистих та політичних стосунках.

Рисунок 3а

Рисунок 3б

Пильний розгляд діаграми стосунків на рисунку 2б покаже, що математично можливі 72 типи перехресних транзакцій (9 × 9=81 комбінація, мінус 9 взаємодоповняльних транзакцій)11, але, на щастя, лише чотири з них відбуваються досить часто, щоб становити серйозну проблему в клінічній практиці та повсякденному житті. Це вже описанітранзакції І типу (ДД-ДитБ), реакція перенесення; і ІІ типу (ДД-БДит), реакція контрперенесення; плюс ІІІ тип (ДитБ-ДД), «гнівна реакція», коли хтось прагне співчуття, а натомість отримує факти, і IV тип (БДит-ДД), «зухвалість», коли хтось сподівається на поступливість, а дістає те, що він вважає за «нахабство» у формі викладення фактів.

Взаємодоповняльні й перехресні транзакції є простими, однорівневими. Існують два типи прихованих або дворівневих транзакцій – кутова і подвійна. Рисунок 4а демонструє кутову транзакцію, у якій стимул, що нібито належить до типу «Дорослий-Дорослий», як-от привабливі якості товару, що здаються раціональними, насправді створений з метою спіймати на гачок інший Я-стан – або Батька, або Дитини – у того, хто має реагувати. Суцільна лінія на рисунку представляє соціальний, або відкритий, рівень транзакції, тимчасом як пунктирна демонструє психологічний, або прихований. Якщо кутова транзакція буде успішною в цьому випадку, то реакція належатиме радше до типу «Дитина-Дорослий», аніж «Дорослий-Дорослий»; якщо ж вона неуспішна, то Дорослий у тому, хто реагує, зберігає контроль і реакція буде від Дорослого, а не від Дитини. Розглядаючи різноманітні способи залучення Я-станів, з діаграм (рисунки 4а та 2б) можна побачити, що існує 18 типів успішних кутових транзакцій, у яких реакцію показано пунктирною лінією, і для кожного з них існує неуспішна кутова транзакція, що показана паралельною суцільною лінією.

Рисунок 4б ілюструє подвійну транзакцію. У цьому випадку є два несхожі рівні – нижній, психологічний або прихований, рівень відрізняється від верхнього – соціального або відкритого. Вивчення діаграм покаже, що можливі 81² або 6561 різний тип подвійних транзакцій12.Якщо ми віднімемо від цього числа ті випадки, коли соціальний та психологічний рівні дублюють один одного (що насправді можливе у 81 типі простих транзакцій), то виявиться, що фактично існує 6480 типів подвійних транзакцій. Знову ж таки на щастя, лише 6 серед них є аж такими поширеними, що мають значення у клінічній практиці та повсякденному житті13.

Рисунок 4а

Рисунок 4б

Читач може запитати, чому в цьому розділі так багато чисел. Є три причини: 1) з погляду Дитини – причина в тому, що безліч людей полюбляють працювати з числами; 2) з позиції Дорослого – це намагання продемонструвати, що транзакційний аналіз є точнішим за більшість соціальних і психологічних теорій; 3) з точки зору Батька – треба показати, що хоча він і є настільки достеменним, але не обмежує людей. Наприклад, якщо ми досліджуємо лише три транзакції і щоразу маємо вибір між 6597 різновидами, то можемо проводити ці транзакції у 6597³ способів. Це дає близько 300 мільярдів різних способів структурувати наші три види взаємодії. І це точно дає нам увесь той простір, який потрібен, щоб проявити свою індивідуальність. Це означає, що все населення світу могло б розділитися на пари, і кожна з них мала б по три взаємодії 200 разів поспіль, і жодна пара не дублювала б іншу й не повторювала того, що вже робила раніше. Оскільки більшість людей щодня залучені в сотнях або тисячах транзакцій, кожна особа має у своєму розпорядженні трильйони комбінацій. Навіть якщо відчуває відразу до 5000 з 6597 можливих типів транзакцій і ніколи в них не вступає, у неї все одно залишається широкий простір для маневру і їй не треба робити свою поведінку стереотипною, якщо сама цього не захоче. Якщо ж вона чинить так, як більшість людей, то не з вини транзакційного аналізу, а через інші впливи, які є головною темою нашого видання.

Оскільки ця система навзагал у всіх галузях називається транзакційним аналізом, то викладене дослідження простих типів транзакцій можна назвати власне транзакційним аналізом, який є другим ступенем після структурного. Власне транзакційний аналіз строго визначає систему взагалі, що є принципово важливим для тих, хто знається на науковій методології. Транзакція, що складається з єдиного стимулу та єдиної відповіді, вербальної або невербальної, становить одиницю соціальної дії. Вона називається транзакцією тому, що кожна сторона щось від неї отримує і саме тому бере в ній участь14. Усе, що відбувається між парою чи більшою кількістю людей, можна розділити на серію окремих транзакцій, і це дає всі переваги, що їх здобуває будь-яка наука, коли має чітко визначену систему одиниць.

Транзакційний аналіз – це теорія особистості й соціальної дії, а також клінічний метод психотерапії, що ґрунтується на аналізі всіх можливих транзакцій між двома або більшою кількістю людей на основі конкретно визначених Я-станів у обмеженій кількості встановлених типів (9 взаємодоповняльних, 72 перехресних, 6480 подвійних і 36 кутових). Лише близько 15 із цих типів трапляються у звичайній практиці; решта становить здебільшого науковий інтерес. Будь-яка система або підхід, що не ґрунтується на суворому аналізі окремих транзакцій у конкретних Я-станах, не є транзакційним аналізом. По суті, це визначення має на меті створити модель для всіх можливих форм соціальної поведінки людей. Ця модель є раціональною, бо дотримується принципу наукової структури (що його іноді називають «лезо Оккама») і робить лише два припущення: 1) людські істоти можуть змінюватися від одного Я-стану до іншого і 2) якщо А щось каже й Б щось коротко відповідає на це, то можна перевірити, чи були слова Б реакцією на те, що сказав А. Також вона є дуже ефективною, бо досі серед тисяч або мільйонів взаємодій між людськими істотами не знайдено жодного прикладу, який не можна було б залучити до цієї моделі; разом з тим вона є суворою, бо обмежена простими арифметичними міркуваннями.

Найкращий спосіб зрозуміти «транзакційну позицію» – це запитати: «Який вчинок трирічної дитини відповідав би поведінці цього дорослого?»