Читать книгу Історія України. Дитяча енциклопедія - Группа авторов - Страница 3

На думку вчених, розселення первісної людини в межах Східної Європи, зокрема України, відбувалося головним чином через Балкани та Малу Азію. На території нашої країни відомо кількасот стоянок неоантропів (Сюрень І у Криму, Радомишль і Липа на Волині, Пушкарі І і Мізин на Десні, Аккаржа та Амвросіївка на Півдні України та ін.). На багатьох із них виявлені залишки жител, споруджених із кісток та бивнів мамонтів, сліди вогнищ, ямки-комірки, заповнені кістками, знаряддя праці та інші знахідки. Кроманьйонці вміли виготовляти з каменю ножеподібні пластини, скребки, різці, наконечники дротиків, списів тощо. Вони почали широко вживати кістяні й рогові знаряддя – гарпуни, наконечники списів, шевські голки, прикраси. Неоантропи навчилися робити списометалки. Кроманьйонці займалися в основному загінним полюванням на мамонтів, диких коней, турів (величезних биків) та бізонів, північних та благородних оленів. Збиральництво та рибальство також допомагали їм вижити в умовах останнього льодовикового періоду (приблизно 20–10 тисяч років тому).

Стародавнє житло з кісток мамонта. Пізній палеоліт

Спільна праця та боротьба з хижаками, спільне вогнище, розвиток зв’язного мовлення об’єднували людей. Вони жили вже не стадами, а постійними колективами родичів – родами чи родовими громадами (общинами). В кожному роді було по кілька десятків людей, які походили від спільних предків. Спорідненість у роді спочатку визначалася за материнською лінією. Жінка була не тільки матір’ю, вихователькою дітей, але й охоронницею родового вогнища, вона ж займалася збиральництвом та відала харчовими запасами. Все це зумовило виникнення матріархату («влади матерів»). На важливу роль жінки в суспільстві епохи пізнього палеоліту вказують численні знахідки тогочасних статуеток, що втілювали в собі узагальнений образ матері – прародительки усього роду.

Родичі разом працювали та воювали, мали спільне майно. Найстаріші та найдосвідченіші чоловіки (старці, старійшини) керували виготовленням знарядь праці, підготовкою до полювання, навчали юнаків способам мисливства, зберігали усні сказання про пращурів.

У процесі трудової діяльності мислення кроманьйонців розвивалося. З’явилися релігійні вірування, різні звичаї, мистецтво.

Тотемізм – ме віра в надприродний зв’язок, який нібип) існує між групою людей та групою матеріальних предметів (найчастіше з певним видом тварин), які отримали назву тотемів. Наприклад, у індіанських племен області Скелястих гір та Центрального плато (Північна Америка) й досі тотемом вважається вовк-койот.

Анімізм – віра в існування духів, які населяють природу та керують природними явищами.

Магія – віра в можливість впливати на події за допомогою спеміальних обрядів. Наприклад, ще не так давно австралійські аборигени, щоб забезпечити вдале полювання, малювали зображення тварин, кидали в мі малюнки списи та виконували обрядові танмі.

Відомо кілька найдавніших форм релігійних уявлень: тотемізм, анімізм, магія.

Розповіді старців про предків роду стали основою для формування міфології. Міфи – це стародавні сказання про предків, духів та богів. Люди намагалися за допомогою цих сказань пояснити походження світу, людей, конкретного роду, племені, людських звичаїв, різних природних явищ.

Широко відомі зразки прикладного та образотворчого мистецтва пізньопалеолітичного часу. Кроманьйонці залишили яскраві малюнки на стінах печер (Альтаміра в Північній Іспанії, Ласко в Південній Франції та ін.), де вони жили. Це передовсім зображення сцен полювання. Розкопки стоянки кроманьйонців Мізин (на Десні) виявили браслети, вирізані з бивня мамонта. Один із них – суцільний, другий складається з п’яти окремих пластин. Обидва покриті складним різьбленим орнаментом. В Мізині були знайдені також розфарбовані кістки мамонтів та вже згадувані жіночі статуетки. Деякі вчені вважають, що кістки мамонта, розписані червоною фарбою, становили разом із кістяними молоткоподібними виробами ансамбль ударних музичних інструментів. Крім образотворчого мистецтва в добу пізнього палеоліту набули певного розвитку й інші види мистецтва – музика, обрядовий танок.

Близько 13–10 тисяч років тому льодовики відступили, і встановилася сучасна геологічна епоха – голоцен. Клімат став теплішим. Відбулися зміни в рослинному та тваринному світі. Внаслідок кліматичних змін та полювання вимерли мамонти.

Палеоліт (давньокам’яний вік) змінився мезолітом (середньокам’яним віком). Мезолітичні мисливці полювали на благородних оленів, зубрів, биків-турів, кабанів, диких коней. Надзвичайно важливими досягненнями цієї епохи були приручення собаки, виготовлення кремінних сокир і тесел (великих знарядь для обробки дерева), мікролітів (кремінних пластин завтовшки близько 1 мм для зручних вкладишевих знарядь) та винайдення лука і стріл – першої «механічної» зброї дистанційної дії. Люди епохи мезоліту вже могли забезпечувати себе постійними запасами їжі. Збільшилася чисельність населення. Люди жили родовими громадами. Декілька споріднених родів об’єднувалися в плем’я (найвища форма організації доісторичного суспільства, об’єднання кількох родів чи общин). Племенем керували рада старійшин та збори всіх дорослих чоловіків – членів племені. Повноправними членами племені вважалися ті чоловіки, які успішно пройшли випробування під час обрядів ініціації (посвяти в дорослі). Головними годувальниками роду були чоловіки-мисливці. Тому на зміну матріархату прийшов патріархат («влада батьків, влада чоловіків»).

Порьівняно невеликі родові колективи палеоліту в епоху мезоліту розросталися та розділялися. Зберігаючи свою мову, звичаї, культуру, дочірні колективи розселювалися на нові землі. Люди навчилися робити плоти, а пізніше – човни. Вони вже могли здійснювати досить далекі подорожі річками та озерами.

На Півдні України досліджені масові мезолітичні могильники (біля сіл Волоське, Василівка, Чаплі у Дніпровському Надпоріжжі, в печерах Мурзак-Коба й Фатьма-Коба у Криму). Там переважають поховання в позі поклоніння (з руками, складеними перед обличчям), із наявністю дрібних кремінних знаряддь, черепашок. Похованих часто посипали червоною вохрою, що, мабуть, символізувала вогонь, притулок і тепло. На Півночі України знайдено багато мезолітичних стоянок.