Читать книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология, Питер Хёг - Страница 50

З ранку до вечора жала

Біль колосків золотих,

Міцно в снопи їх в’язала,

Долю шукала між них…

Мстилась русалка за муку

В душу скривавленим сном:

Боляче врізала руку

Ввечері гострим серпом…

Пізно верталась до хати,

Серп на раменах горів.

Слухали верби патлаті

Втомлений сонячний спів…