Читать книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология, Питер Хёг - Страница 60

Дні летять, як зграя журавлів,

Гострим кутом дивляться вперед…

Бур’янами п’ють вуста землі

Запашних дощів прозорий мед.

Літо-молодиця із серпом

З жнив вертає в голубу сутінь…

Рук смуглявих втомлений валом,

І стрункого стану довга тінь…

Літо-молодице молода!

У задумі на плетінь схились;

Нерухома у ставку вода

Не колише ряски сонних слів…

Слухай, літо, золоті слова,

Повня сил і щастя навкруги!..

Що тобі і як тобі співать

Мушу я від повні і снаги?

Соняшник на захід аїр втопив,

У вогняне коло свій привіт…

Хто тебе і як тебе навчив

Так сприймати журавлиний літ?

Завтра зранку – знову на жнива,

І тебе пізнають колоски…

Слухай, літо, золоті слова,

Повня сил і щастя навкруги!..