Читать книгу Невідоме Розстріляне Відродження - Антология, Питер Хёг - Страница 52

Вітер весняний співає

Пісню свою золоту…

Вітроньку! Тихо! Благаю!

Яблуні білі в цвіту…

Не розривай їх, не треба!

Знаєш ту казку життя?

Тут десь кінчається небо

І починаюся я.

Казку громів і блакиті…

Тихо назустріч іду…

Хочу по новому жити!

Яблуні білі в цвіту…

Птицею хочу зробитись,

Білим, німим пелюстком,

Хочу… комусь-то приснитись

Легким і радісним сном…

Вітер весняний колише

Віття прозоре в саду…

Вітроньку! Любий мій! Тихше!

Яблуні білі в цвіту…