Читать книгу Ольга - Бернхард Шлинк - Страница 5

На світлині всі троє зображені в садку. Вікторія сидить на гойдалці, вбрана у пишну сукеночку і крислатий капелюшок із квітами, вона розкрила парасольку від сонця, схрестила ноги і нахилила голову вбік. Ліворуч від неї на гойдалку спирається Герберт у коротеньких штанцях і білій сорочечці, а праворуч у темному платтячку з білим комірцем стоїть Ольга. Ці двоє перезираються, наче змовилися просто зараз штовхнути разом гойдалку. Погляди всіх трьох серйозні й зосереджені. Може, вони ставлять сценку з якоїсь книжки? Чи Герберт та Ольга прислужують Вікторії? Тому що вона наймолодша? Тому що вміє керувати старшим братом і дорослішою подружкою? Чого б там вони не хотіли, вони хочуть цього із серйозною старанністю.

Діти мають такий вигляд, наче їм уже по вісімнадцять, однак на зворотному боці фотокартки написано, що її зроблено напередодні конфірмації9. Обидві дівчинки біляві; розпущені кучері Вікторії збігають хвилями з-під капелюшка, гладеньке волосся Ольги стягнуте на потилиці у вузол. Примхливо закопилені вуста Вікторії підказують, що дівчинка може бути дратівливою, коли не ладнає зі світом. У Ольги рішуче підборіддя, чіткі вилиці й широке, високе чоло – це енергійне обличчя подобається людям тим дужче, що довше затримується на ньому їхній погляд. Обидві дівчини видаються зрілими, готовими до шлюбу, народження дітей та керування господаркою. Юні панночки. Герберт хоче бути юнаком, але поки залишається хлопчиськом, невисоким, міцної будови, сильним; він чимдуж пне груди і витягає голову, та не здається ані вищим, ані нижчим за дівчат.

На зроблених пізніше фотографіях Герберт теж охоче позує; він брав приклад із молодого кайзера. Вікторія незабаром зробиться пухкенькою; гарно попоївши, легше миритися з цим світом. Жирові подушечки згладжують роздратування і додають їй дитинно-чуттєвого шарму. Ольга протягом довгого часу не матиме нових світлин; лише батьки Герберта та Вікторії могли дозволити собі фотографа, і дівчинка не опинилася б на знімку, якби випадково не була поруч.

За рік по конфірмації Вікторія почала проситися відправити її до жіночого пансіону в Кеніґсберг. На одному прийомі в сусідньому шляхетному маєтку донька господарів розповіла їй про життя в пансіоні, що воно там розкішне та елегантне, і нагадала, що дівчинці, котра піклується про власну репутацію, негоже рости разом із дітьми селян. Спершу батьки не погоджувалися, але Вікторія наполягала. Коли дівчина домоглася свого, її не покидала вперта віра, що скромне життя в пансіоні надзвичайно аристократичне.

Ольга мріяла вступити до державної педагогічної семінарії10 в Позені. Для цього необхідно було скласти екзамен, на якому перевіряли знання з програми старших класів жіночої гімназії. Дівчина залюбки б щоранку долала сім кілометрів до гімназії в районному центрі, а щовечора сім кілометрів назад. Однак вона не мала ні грошей, ані поручителя, котрий зміг би домовитися для неї про звільнення від плати за навчання; сільський учитель і священик вважали, що вища освіта для дівчат – це вже зайве. Тому Ольга вирішила, що сама впорається з програмою старших класів.

Намагаючись довідатися у жіночій гімназії, що слід знати наприкінці випускного класу, дівчина так налякалася великої будівлі, широких сходів, довгих коридорів, безлічі дверей, легкості, з якою дівчата на перервах між дзвінками, базікаючи та регочучи, дріботіли коридорами, і впевненості, з якою вчительки, гордо піднявши голову, заходили та виходили з кабінетів, що навіть не вийшла з кутка біля сходів, з якого спостерігала за всім, аж поки її не помітила вчителька, у котрої вже закінчилося заняття. Жінка вислухала те, що Ольга, мало не плачучи, попросила, узяла її за руку, вивела зі школи й повела до себе додому.

– Релігія, німецька мова, історія, математика, географія, природознавство, каліграфія, живопис, спів, рукоділля – впораєшся з цим?

Катехізис Ольга вчила на підготовчих заняттях до конфірмації, вона читала Шиллерові драми, Фрейтагові романи і Зегертову «Історію батьківщини пруссів» та знала напам’ять вірші Гете і Меріке, Гейне і Фонтане та багато пісень з Еркової збірки німецького фольклору. Вчителька дозволила Ользі розповісти один вірш, заспівати одну пісню й розв’язати один приклад усно. Вона оглянула ташечку, яку дівчина власноруч зв’язала гачком, і більше не сумнівалася в її здібностях у рукоділлі, малюванні та каліграфії. Слабкими місцями залишалися географія і природознавство; Ольга знала багато дерев, квітів і грибів, але ніколи не чула про генеалогію рослин і тварин, Карла Ліннея чи Александра фон Гумбольдта.

Ольга сподобалася вчительці, і жінка дала їй підручники з загальної географії і домогоподарства та природознавства. Якби дівчині ще знадобилася порада, вона могла знову завітати до вчительки.

– І щоб прочитала мені Біблію та «Фауста»!

Герберт знав, що у вісімнадцять років вступить до гвардійського піхотного полку. До цього дня він мусив закінчити школу. Хлопець добровільно дозволив домашнім учителям підготувати себе до випускних іспитів. Однак його пристрастю залишалися стрільба, полювання, верхова їзда, веслування і біг. Він знав, що одного дня отримає маєток із цукровою фабрикою і пивоварнею і що батько має рацію, навчаючи його виробництва й торгівлі. Проте він не бачив себе ні поміщиком, ані фабрикантом. Він бачив просторі землі й широкі небеса. Біжучи, він повертався не тому, що стомився, а тому, що скоро сутеніло і матері не слід було непокоїтися. Герберт мріяв бігати разом із сонцем цілий день, що не матиме кінця.