Читать книгу Неординарні. Історії успіху - Малкольм Гладуэлл - Страница 8

Перед фіналом Меморіального кубку, Ґорд Возден, батько одного з гравців «Медисин-Гет Тайґерс», стояв біля льоду, розповідаючи про свого сина Скотта. На ньому бейсболка і чорна футболка «Медисин-Гет Тайґерс». «Коли синові було чотири чи п’ять років, – пригадує Возден, – його молодший брат іще сидів у ходунках, отож Скотт пхав малому хокейну ключку в руки й вони з ранку до ночі грали в хокей просто на підлозі в кухні. Скотт завжди любив хокей. Він грав як початківець протягом своєї кар’єри в молодшій лізі хокею. Він завжди грав у командах категорії ААА. Коли був новачком, він грав на вищому рівні». Возден помітно нервував: його син от-от мав зіграти найважливішу гру в житті. «Він важко й наполегливо працював, аби дістати те, що має. Я ним пишаюся».

Оце складники успіху на найвищому рівні: любов, талант і наполеглива праця. Є ще один елемент. Коли саме Возден відчув, що його син особливий? «Знаєте, він завжди був найбільшим серед своїх однолітків. Він був міцним і ще змалечку вмів забивати голи. Він завжди вирізнявся серед однолітків, завжди був капітаном команди…»

Більший за однолітків? Звичайно. Скотт Возден народився четвертого січня, в один із трьох днів, цілком ідеальних для народження елітного гравця в хокей. Він був одним з тих, кому пощастило. Якби дата прийняття до канадського хокею була пізніша, він, либонь, був би глядачем першості Меморіального кубку, а не гравцем на льоду.