Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 26

Папство перейшло до рук Інокентія IV. Страх його перед Фрідріхом був такий великий, що він вирушив до Генуї, а відтак у Францію, де влаштував у Ліоні собор, на який зібрався приїхати і Фрідріх. Але йому перешкодив бунт у Пармі. Виведений з себе провалом своїх починань, він подався в Тоскану, а звідти в Сицилію, де й помер. У Швабії в нього зостався рідний син Конрад, а в Апулії позашлюбний, на ім'я Манфред, якого він зробив дуком Беневентським. Конрад приїхав до Неаполя сісти на престолі, але помер там, і по ньому спадкоємцем зостався малий Конрадин, який був у Германії. Манфред спершу захопив це панство як опікун Конрадина, а відтак, пустивши чутку про його кончину, коронував себе проти волі папи і неаполітанців, яких змусив визнати себе силоміць. Поки все це діялося в королівстві, гвельфи і гібелліни гризлися між собою в Ломбардії. Одними верховодив папський легат, другими Еццеліно, який підгорнув під себе майже всю Ломбардію по той бік По. Поки точилася війна, проти нього повстала Падуя, і він вирізав дванадцять тисяч падуанців, але й сам сконав ще до завершення війни у віці вісімдесяти років, і з його смертю всі землі, підкорені ним, визволилися. За прикладом своїх предків король Неаполітанський Манфред дихав лихим духом на Церкву і постійно наганяв на тодішнього папу Урбана IV великого холоду. Це тривало доти, поки верховний понтифік не проголосив проти нього хрестовий похід і поїхав у Перуджу чекати загонів. Побачивши, що людей збирається мало, що вони слабкі і прибувають з великим запізненням, він подумав, що для перемоги над Манфредом потрібне істотніше підкріплення. Він звернувся по допомогу й сприяння до Франції, передав Сицилійське і Неаполітанське королівство Карлові Анжуйському, братові Людовіка, короля Франції, і закликав його до Італії посісти трон у королівстві. Але перш ніж Карл приїхав до Рима, папа сконав, а місце його зайняв Климент IV, за якого Карл і прибув до Остії з тридцятьма галерами, наказавши іншим своїм загонам рушити на Італію пішки. Поки він перебував у Римі, римляни, щоб піднести його, надали йому титул сенатора, а папа надав йому інвеституру на королівство, зобов'язавши щороку виплачувати Церкві п'ятдесят тисяч флоринів; окрім того, він видав декрет, за яким ні Карл, ні хтось інший не можуть обиратися на імператора одночасно. Карл виступив проти Манфреда, погромив його і вбив під Беневентом, заволодівши Сицилією і королівською короною. Проте Конрадин, якому батько відписав це панство, зібравши в Германії чимало вояків, вступив до Італії, щоб дати Карлові бій, який і мав місце під Тальякоццо. Одначе розбитий вщент, він непомітно втік, але згодом потрапив у полон і загинув.