Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 35

Під той час сталася одна вікопомна у Римі подія. Такий собі Нікколо, Лоренців син, канцлер Капітолія, повиганяв з Рима сенаторів і, прибравши титул трибуна, очолив Римську республіку. Скориставшись давніми звичаями, він запровадив таку пошану до законів та високих прикмет, що послів до нього засилали не лише прилеглі землі, а й ціла Італія. Давні провінції, бачачи, як відроджується Рим, попідводили голови, хто з побоювання, а хто в надії вшанувати його. Проте Нікколо, попри свою добру славу, сам зрікся своїх намірів; розчавлений непосильним для нього тягарем, він нишком утік, дарма що ніхто його не виганяв, до богемського короля Карла, який указом папи, всупереч Людовіку Баварському, був обраний цісарем. На віддяку Карл послав до понтифіка Нікколо під вартою. Незабаром по тому такий собі Франческо Барончеллі, за прикладом Нікколо, захопив владу трибуна і вигнав з Рима сенаторів. Щоб розправитися з узурпатором, папа не придумав нічого іншого, як випустити Нікколо на волю, послати його в Рим і знову поставити трибуном. Таким чином Нікколо обійняв владу і звелів убити Франческо. Одначе накликавши на себе ненависть роду Колонии, він сам був незабаром убитий, і сенатори знову прийшли до влади.