Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 38

Тоді в Італії перебувало чимало найманих вояків – англійців, німців, бретонців, їх приводили туди чужоземні державці, приходячи до Італії, або посилали першосвященики, коли вони були в Авіньйоні. До послуг цих найманців удавалися всі італійські можновладці, які гризлися між собою, поки з'явився Лодовіко да Кунео, романьйолець, який навербував загін італійців, які прибрали ймення святого Юрія. Звага і дисципліна цього загону затьмарила славу найманих військ і повернула її італійцям. Відтоді італійські володарі, воюючи між собою, стали користуватися лише своїми найманцями. Між папою та римлянами пішла звада, і папа вирушив до Ассізі і залишався там до ювілею 1400 року. Римлянам це було вигідно, щоб ювілейного року папа був у Римі, тим-то вони знову згодилися прийняти посадженого папою сенатора-чужинця і допустили, щоб першосвященик зміцнив замок Святого ангела. Повернувшись на цій умові до Рима, він, з метою збагатити скарбницю Церкви, звелів, щоб річний прибуток з кожного вакантного бенефіція надходив до папської скарбівні. Зі смертю Джана Галеаццо, дука Міланського, залишилося двоє синів, Джованні Марія Анджело і Філіппо, але держава ця розкололася на частини. В подальших заколотах Джованні Марія Анджело наклав головою, а Філіппо на якийсь час опинився за ґратами Павійської фортеці, де йому пощастило вціліти завдяки вірності й хитрості коменданта. Серед тих, хто позахоплював міста, приналежні його батькові, був і Гульєльмо делла Скала. Йому довелося тікати під захист Франческо да Каррари, державця Падуї, який допоміг йому знову устаткуватися в Вероні; але ненадовго, бо за розпорядженням названого Франческо його отруєно, і місто саме здалося тому. Але тоді віченційці, які жили собі любесенько під зверхністю роду Вісконті, почали побоюватися піднесення Падуї і перекинулися до венеційців, які рушили на Франческо війною і спершу відбили в нього Верону, а відтак і Падую.