Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 42

Владислав, король Неаполітанський, вмираючи, залишив сестрі своїй Джованні, окрім королівства, ще й значне військо під орудою талановитих італійських кондотьєрів, серед яких вирізнявся Сфорца да Котиньйола своєю неабиякою звагою. Королева, бажаючи зняти з себе ганебне звинувачення в тім, що при ній завжди такий собі Пандольфелло, якого вона виховала, одружилася з Якопо делла Маркою, французом королівського коліна, під умовою, що він вдовольниться званням князя Тарантського, а корону і державне берло віддасть їй. Проте вояки, як тільки він прибув до Неаполя, проголосили його королем, через що між подружжям пішла велика звада, в якій переважала то одна, то інша сторона. Одначе зрештою стерно влади перебрала королева, яка незабаром почала ворогувати з римським першосвящеником. Тоді Сфорца задумав підлаштувати все так, щоб вона опинилася в його лабетах, і тому зненацька заявив про свою відмову служити їй. Так вона несподівано опинилася беззбройна, і їй нічого не залишалось, як тільки вдатися по допомогу до Альфонса, арагонського і сицилійського короля, якого вона всиновила, і взяти на службу Браччо да Монтоне, воєначальника славетного не менше, ніж Сфорца, та ще й ворога папи, в якого він захопив Перуджу й деякі інші землі, приналежні до Церкви. Незабаром по тому вона замирилася з папою, проте Альфонс Арагонський, побоюючись, як би вона не поставилася до нього так, як колись до мужа, заходився нишком прибирати до рук фортеці. Взаємні підозри у них знай посилювались, аж доки між ними почалися збройні сутички. З допомогою Сфорци, який знову повернувся до неї на службу, королева подужала Альфонса, вигнала його з Неаполя, скасувала засиновлення й усиновила натомість Людовіка Анжуйського. На цьому ґрунті пішли нові війни між Браччо, який тягнув руку за Альфонсом, і Сфорцою, який підтримав королеву. Під час цієї війни Сфорца на переправі через річку утонув, отож-бо королева залишилася без війська знову і позбулася б трону, якби її не виручив Філіппо Вісконті, дук Міланський, який змусив Альфонса повернутися до себе в Арагон. Проте Браччо, не збентежений тим, що Альфонс кинув його, воював з королевою й далі. Він узяв в облогу Аквілу, але тут папа, бачачи у висуненні Браччо шкоду для Церкви, взяв до себе на службу Франческо, сина Сфорци, той зненацька наскочив на Браччо під Аквілою, розгромив його військо і вбив його. Від Браччо залишився тільки його син Оддоне, папа забрав у нього Перуджу, але залишив його володарем Монтоне. Та невдовзі він поліг у бою в Романьї, де воював на службі у флорентійців, отож з усіх побратимів Браччо вцілів лише один, Нікколо Піччініно, який зажив чималої ратної слави.