Читать книгу Флорентійські хроніки. Державець (збірник) - Никколо Макиавелли - Страница 31

Флорентійські хроніки
Книга перша
XXVII

Оглавление

Коли в Ломбардії виникла згадана вже Ліга міст для оборони від Фрідріха Барбароси, Мілан, воскреслий зі своїх руїн і перейнятий наміром помститися за заподіяні йому кривди, пристав до цієї ліги, яка дала відсіч Барбаросі і на певен час пожвавила у Ломбардії діяльність церковної партії. Поки точилися ці війни, в Мілані особливо вбився в силу дім Делла Toppe, і слава його все зростала, тоді як цісар у цій провінції мав владу дуже незначну. Проте коли в Італію прийшов Фрідріх II, а гібеллінська партія заходами Еццеліно посилилася, прибічники гібеллінів почали виявляти себе в усіх містах. У Мілані за ними тягли руку Вісконті, котрі й зуміли вигнати з міста Делла Toppe. До речі, поневірялись на чужині вони недовго: між цісарем і папою дійшло до порозуміння, щоб повернути їх на батьківщину. Та коли папа зі своїм двором поїхав до Франції, а Генріх Люксембурзький прибув до Італії, щоб вінчатися в Римі, в Мілані його зустріли Маттео Вісконті і Гвідо Делла Toppe, які тоді очолювали ці роди. Тут Маттео й спало на думку скористатися приїздом цісаря, щоб прогнати Гвідо. Він гадав доскочити свого завиграшки, адже Гвідо стояв на боці, ворожому цісареві. Слушною нагодою він вважав нелюбов народу до німців через чинений ними ґвалт; він нишком заходився підбадьорювати краян і підмовляв їх узятися до зброї й скинути з себе кормигу цих варварів. Коли, на його думку, все було досить гарно підлаштовано, він доручив одному зі своїх вірників зірвати бунт, і от зненацька міланська людність під няла зброю проти всього, що носило німецьке ймення. Тільки-но зчинився заколот, Маттео зі своїми синами й озброєними людьми поквапився до Генріха і попередив, що розрух здійняли Делла Торре, які, не вдовольняючись тим, що в Мілані вони перебувають приватно, скористалися нагодою нашкодити йому, аби прислужитися італійським гвельфам і захопити владу в місті. Але він, Генріх, може не турбуватися: якщо треба його захистити, то їх, Вісконті і його прихильників, буде цілком достатньо для запоруки його безпеки. Генріх легко повірив усьому, що сказав Маттео, злучив свої сили з силами Вісконті, і вони разом ударили на загони Делла Торре, що діяли в різних кінцях міста, приборкуючи бунт, перебили всіх, кого могли, а інших вигнали з міста, забравши їхнє майно. Так Маттео став володарем Мілана. Його спадкоємцями стали Галеаццо й Аццо, а їхніми – Лукіно і Джованні. Джованні став у місті архієпископом. Лукіно ж сконав раніше за нього, і спадкоємцями були Бернабо і Галеаццо. Та незабаром помер і Галеаццо, зоставивши сина-одинака Джана Галеаццо, іменованого графом Вірту, який по смерті архієпископа під ступно убив свого дядька Бернабо і залишився в Мілані єдиним державцем. Він перший і прибрав титул дука. Синами його були Філіппо і Джованні Марія Анджелло, останній скоро поліг від рук міланського люду. Він залишив державу Філіппо, який не мав, одначе, мужеського роду, через що влада від дому Вісконті перейшла до дому Сфорци, а як і чому так сталося, ми розповімо окремо.

Флорентійські хроніки. Державець (збірник)

Подняться наверх