Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 13

Який був гарний настрій зранку,

Та я набравсь за день дурні…

Тепер і думай до світанку,

А так не хочеться мені!

Однак сказати, друзі, хочу,

Хоча цей день мене дістав —

Коли котився він до ночі,

Я спалах сонечка спіймав!

Весна, скажу я вам, – це диво

І фору дасть усім дивам!

От захід сонця – так красиво!

Мені сподобався… А вам?