Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 16

А водограй і справді грає!

Куди не йдеш, а він дзвенить.

І день, і ніч не замовкає,

Ні на хвилину, ні на мить.

І спів цей так приємно чути

У весняні погожі дні.

І хочеться щасливим бути,

Мабуть, не тільки лиш мені.

Щоби ловити подих вітру,

І промінь сонячний ясний,

І дякувати цьому світу

За те, що є ти й що живий.

За Божий дар оцей величний:

За право чути, бачить, жить!

Хай водограй співає вічно

І не змовкає ні на мить!