Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 18

Надвечір небо чисте-чисте…

Невже і справді вже тепло?

Зірки у небі – як намисто,

Бо хмар неначе й не було.

І вітер вщух. Чи десь дрімає?

Чи весна його пригорта?

Карпатська ніч вже підступає,

Спокійна, втішена, свята.