Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 7

Надвечір розполохались ворони,

А потім раптом сіли на гілки.

І небо поміж хмар таке червоне,

Як русло вулканічної ріки.

Наявні всі ознаки непогоди,

Що буде завтра, хоч це й не дива.

В цей час такий характер у природи,

Бо рання ще весна, а не жнива.

Та нам лиш треба трошки почекати,

І непогода скоро вже мине.

Зірве весна напівзимові лати

І платтячко із ситцю одягне.