Читать книгу І день як вимір нашого життя - Олександр Афонін - Страница 6

А ранок нині світлий-світлий

І зовсім вже якийсь весняний.

Жене хмарки легенький вітер,

І сніг все швидше тане, тане…

Все весняне якесь сьогодні.

Не весняні лише думки.

Вони, як і напередодні,

Якісь похмурі і важкі…

А як же ж хочеться розради,

Що зазвичай весна дає.

Але життя немає ради,

Воно, на жаль, таке, як є.