Читать книгу Життя після смерті Маші звичайної - Ольга Навроцкая - Страница 9

– Машуню! Ти куди зникла? Не дзвониш зовсім! – Саша вдавала, що ображається.

– Ось, дзвоню. Що в тебе нового?

– Та так, нічого… А ти як? На роботу повернулася?

– Не зовсім, удома працюю, – збрехала я. Насправді я не знала, чим хочу займатися. Просто сиділа вдома й малювала. На старій роботі мене запевнили в тому, що завжди раді мене бачити у своєму колективі. Це було дуже люб’язно з їхнього боку, щоправда, там я теж збрехала, що в Польщі мені не сподобався колектив, тому й повернулася. Але Саші я чомусь не хотіла цього говорити, і про Седа також. Я просто не знала, як їй усе пояснити, бо й сама до пуття нічого не розуміла. Ми ще потеревенили трохи і зрештою домовилися про зустріч, коли випаде така нагода. Я й уявити собі не могла, як швидко це станеться.