Читать книгу Шалені задуми - Сафі Бакал - Страница 10

Подібно до піраньї Міллера, про яку я писав у вступі, відкриття Янґа та Тейлора було типовим шаленим задумом. Ідея, що перевернула хід війни, спершу впродовж десятиліття наражалася лише на неприйняття та скепсис.

І от посеред усього цього скепсису та неприйняття з’явилася людина, наділена незвичайною здатністю дивитися на речі незалежно від повсюдних сумнівів – Венівар Буш, високий, худий та поважний син священника, що вдягався як франт і лаявся як чорт. Коли розпочалася Перша світова війна, Буш саме отримав диплом бакалавра інженерії, після чого пішов добровольцем на станцію дослідження підводних човнів, що розміщувалася в Новому Лондоні, штат Конектикут. Його досвід на станції надзвичайно нагадував те, що пережили вісьмома роками пізніше Янґ та Тейлор. Керівництво ВМС поховало його найціннішу ідею: магнітний пристрій для виявлення субмарин, коли ті перебувають під водою. Із цього досвіду, як пізніше писав Буш, він зробив висновок про те, «як не слід вести війну». За умов надзвичайно важливої гонки озброєнь слабка ланка полягала не в постачанні нових ідей, а в перенесенні цих ідей у польові умови.

Такий перехід вимагає довіри та поваги з обох боків. Однак, згадуючи про Новий Лондон та подібні центри, Буш писав, що тамтешні офіцери «надзвичайно чітко давали всім зрозуміти, що науковці та інженери, які працювали в лабораторіях, становили собою найнижчу касту суспільства». На початку тієї війни – першої війни, у якій використовували отруйний газ,– військовий секретар відмовився від допомоги Спілки хіміків США, оскільки «дослідив питання і дізнався, що у Військовому міністерстві вже був один хімік».

Утім, попри певне тертя, Буш вирішив зберегти свої зв’язки з ВМС після війни. На флоті він вимушено набув нової здатності: навчився приймати людей, що були на нього не схожі. Згодом саме ця здатність виявилася для нього неймовірно важливою. Буш перебував у резерві ВМС вісім років, навіть попри своє кар’єрне просування як науковця, інженера та підприємця. За цей час Буш улаштувався викладачем у Массачусетський технологічний інститут, став винахідником одного з найперших комп’ютерів (аналогового обчислювального пристрою) та співзасновником компанії, що згодом переросла в гігантського виробника електроніки Raytheon.

У середині 30-х років ХХ століття Буш став заступником президента МТІ, водночас продовжуючи надавати консультації ВМС. Те, що на той час відбувалося у збройних силах, тривожило його. Попри дедалі більшу загрозу з боку фашизму в Європі та Азії, у 1936 році Збройні сили США урізали обсяг загального фінансування технологічних досліджень до однієї дванадцятої від вартості одного військового корабля. Єдиною справді важливою військовою одиницею все ще вважався «піхотинець із рушницею та багнетом», як зазначалося у пам’ятці солдата сухопутних військ США. Буш попередив військове керівництво про дедалі помітнішу технологічну перевагу Німеччини. Однак від часів його роботи в Новому Лондоні мало що змінилося. Генералів не цікавила точка зору «бісових професорів», як вони називали цивільних науковців.

Станом на 1938 рік Гітлер анексував Австрію та Судети; Фрáнко зі своїми націоналістами захопив більшу частину території Іспанії. Муссоліні повністю контролював Італію, а японці вторглися в Китай та захопили Пекін. Разом із декількома іншими провідними науковцями, серед яких був і Джеймс Конант, хімік та президент Гарвардського університету, Буш був переконаний, що війна неминуча,– а США були небезпечно не готовими до неї. Обидва науковці бачили схильність генералів до ведення нової війни зі зброєю та тактикою попередньої. Вони розуміли, що цього разу перед лицем значно більшої загрози з боку Німеччини така помилка може стати фатальною.

Як було відомо Бушу, останнім часом Збройні сили лише прискорилися у виробництві якнайбільшої кількості одиниць бойової техніки: більше літаків, більше кораблів, більше гармат. Подібно до великої кіностудії, що одне за одним випускає продовження того ж самого фільму, Збройні сили перебували у стані, який ми можемо назвати фазою франшиз[6]. Утім, для того щоб винайти радикально нові технології, необхідні для перемоги над німцями, їм потрібна була цілковито інша фаза – фаза, що «надавала б науковцям та інженерам незалежність та можливість досліджувати чудернацькі речі», як писав Буш.

Інакше кажучи, Буш інтуїтивно усвідомлював, що гарна здатність до створення франшиз та гарна здатність до розвитку шалених задумів – це різні фази організації. І та сама організація не може одночасно перебувати у двох фазах – за звичайних умов.

Однак у 1938 році звичайних умов було недостатньо. Генералам на той час і справді необхідно було отримувати бойову техніку та зброю, яку б виготовляли із небаченою досі швидкістю, розподіляти війська та припаси по чотирьох континентах та відправляти на фронти мільйони солдатів. Водночас Збройним силам була потрібна і перемога у черчиллівській таємній війні: гонитві за новими, досі ще не винайденими технологіями.

Для того щоб вижити, країні було потрібно те і те.

Одна молекула не може перетворити твердий лід на рідку воду, просто гукнувши своїм сусідам, щоб ті не так сильно хапалися одне за одного. Саме тому Буш і не намагався змінити військову культуру. Для успіху йому був необхідний інакший вид тиску. Тож Буш створив нову структуру. Він застосував принципи життя на грані фазового переходу – унікальні умови, за яких дві фази можуть співіснувати.

У квітні 1944 року біографічна стаття в журналі Times захоплено описувала Венівара Буша як генерала таємної армії науковців, до якої у Вашингтоні «ставляться мало не з побожним трепетом». У жовтні 1945 року Комітет з питань асигнувань Палати представників Конгресу США проголосив, що без організації Буша «можна з певністю сказати, що перемога ще не була б здобута».

Однак у 1938 році битви Буша лише розпочиналися.