Читать книгу Шалені задуми - Сафі Бакал - Страница 15

У листопаді 1944 року, коли перемога над Німеччиною була дедалі очевиднішою, Франклін Рузвельт покликав Буша до свого офісу.

Рузвельт. Що станеться з наукою після війни?

Буш. Вона повернеться до того ж жалюгідного стану, у якому й була.

Рузвельт. І що ми робитимемо з цим?

Буш. Щось треба зробити. І то якнайшвидше.

Буш знав, що до війни наукові дослідження в США мали доволі незначне фінансування і що майбутній добробут держави залежав від того, чи вдасться Штатам змінити свою залежність від інших у галузях фундаментальних досліджень. Згодом він писав: «Ми більше не можемо сподіватися на спустошену Європу як на джерело фундаментальних знань».

Незабаром після тієї розмови Рузвельт надіслав Бушу офіційного листа, у якому просив його створити нарис національного плану щодо підтримки наукових досліджень. Президент писав, що не бачить жодних причин, чому система Буша, створена під час війни, «не може бути ефективно застосованою у мирний час».

Хоча Буш і не знав про це, Франклін Рузвельт мав серйозне серцеве захворювання і, можливо, метастатичний рак. У своєму листі Рузвельт наголошував на важливості медичних досліджень.

Той факт, що щорічна смертність від однієї чи двох хвороб у цій країні набагато перевищує наші втрати у битвах за час цієї війни, змушує нас бути свідомими щодо того обов’язку, який ми несемо перед майбутніми поколіннями…

Перед нами відкриваються нові фронтири свідомості. І якщо ми долатимемо їх із такою ж далекоглядністю, сміливістю та завзятістю, з якою ми вели цю війну, то зможемо створити повнішу та значно пліднішу картину трудових відносин, а також повніше та значно плідніше життя.

Звіт Венівара Буша, який називався «Наука: Безмежний фронтир» та був презентований президенту Трумену в червні 1945 року – за два місяці після смерті Рузвельта,– а опублікований іще за місяць по тому, став сенсацією. Звіт проголошував: у країні немає національної політики щодо науки. Не можна покладатися на благодійність та приватні галузі як на єдине джерело коштів для фундаментальних досліджень, що «задають темп технологічному прогресу» і конче необхідні для національної безпеки, економічного зростання та боротьби з хворобами. Окрім цього, у звіті було подано оглядовий опис структури нової національної системи досліджень.

Упродовж кількох днів після публікації на звіт Буша схвально відреагувало кілька провідних інформаційних агентств країни. Утім, газета New York Times піддала сумніву його висновки й почала терпляче пояснювати Бушу (та понад сорока його співавторам, у кожного з яких був науковий ступінь), у чому полягає природа науки: «Науковий метод завжди залишається незмінним, байдуже, про що йдеться – винайдення радара чи лікування хвороб. Доктор Буш ігнорує цей факт». У висновку Times запропонувала краще рішення: «Радянська Росія підійшла до цього завдання більш реалістично».

У той самий час видання BusinessWeek, що схвально називало Буша «практичною діловою людиною та науковцем», зазначало, що «Безмежний фронтир» був твором «історичного значення» і має стати «обов’язковим для прочитання усім діловим людям Америки».

BusinessWeek виявилася прозірливішою, аніж New York Times. Від часу завершення Другої світової війни завдяки звіту Буша в США з’явилися сотні нових відкриттів, що цілковито змінювали наявні галузі та створювали нові. Поміж них можна назвати GPS, персональні комп’ютери, галузь біотехнологій, Інтернет, електронні стимулятори серця, штучні серця, МРТ, хіміотерапію для лейкозу у дітей і навіть оригінальний пошуковий алгоритм Google. Значна частина інших відкриттів з’явилася завдяки співпраці державних та приватних дослідницьких установ. Наприклад, без державних інвестицій у дослідження зонної теорії твердих речовин та без техніки вирощування високоякісних германієвих та кремнієвих кристалів у нас би не було транзистора, з якого й почала свій розвиток ера електроніки (більше про транзистор згодом).

Точно визначити рівень впливу цих відкриттів та виокремити внесок державних та приватних інвестицій було б дуже складно. Одним із приблизних критеріїв можна вважати те, що, згідно з підрахунками економістів, близько половини усіх тих трильйонів доларів, на які зріс ВВП США від часу завершення Другої світової війни, Америка здобула завдяки технологічному прогресу.

Хоча ані Буш, ані Рузвельт не могли передбачити зростання, створене завдяки «прибутковому застосуванню» ідей Буша в мирний час, жодному з них не забракло досвіду в діловій сфері. Власне кажучи, система Буша походила з ділового світу.