Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 30

Ой майнули білі коні

тільки в’ються гриви,

Тільки курява лягає

на зелені ниви.

Пронеслись, прогупотіли,

врізалися в небо,

Впала з воза моя мрія —

пішки йде до тебе.

Знаю: дійде, не охляне:

в полі не зачахне,

Світ твоїми, моя люба,

кучерями пахне!

Крізь пилюку, по багнюці

в холод і завію

Прийде чистою до тебе

біла моя мрія.