Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 21

Спади мені дощем на груди, —

Пустелю-душу ороси —

Я стану жить. Я мріять буду,

Як мріють ранками ліси,

Коли салютами-громами

Гуркоче небо навесні.

Ти тільки спокою ні грама

Не дай воскреслому мені.

Якщо ж ти хмара, а без грому,

Якщо ти буря без води —

Пливи у далеч невідому,

А душу збоку обійди…