Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 11

Ми в світ прийшли успадкувати славу,

Діла і думи, й чесні мозолі,

Батьків велику полум’яну справу,

Що захистила правду на землі.

Нам не дрімать на тихому причалі,

Не виливать в кімнатній тишині

Свої дрібненькі втіхи і печалі

В меланхолійні вірші і пісні[11].

Нехай серця не знають супокою,

Хай обганяють мрії часу біг,

І наша юність буде хай такою,

Щоб їй ніхто не заздрити не міг!