Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 14
Зі збірки «Тиша і грім»
«Вже день здається сивим і безсилим…»
ОглавлениеВже день здається сивим і безсилим,
І домліває в зарослях ріка…
Луги, луги, пропахлі сіном прілим,
Чи ви мене впізнали, земляка?
Я тут колись бродив між лепехою[17]
І спочивать сідав на купині[18] —
Тоді ви разом бавились зі мною,
Свою журбу повідали мені.
Чому ж тепер така сумна напруга,
Завмерла мова в тиші верховіть?
Та ви не бійтесь – я вернувся другом,
Я розумію все – шуміть, шуміть…
17
Я тут колись бродив між лепехою…
Лепеха – трав’яниста рослина з довгими мечоподібними листками і гострим запахом. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
18
І спочивать сідав на купині…
Купина – горбик на луці чи болоті, порослий травою або мохом. (Прим. Т. Ю. Блєдних)
