Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 10

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,

В морозні ранки, і в вечірній час,

І в свята гомінкі, і в дні робочі

Ми думаємо, правнуки, про вас.

Ми думаєм про вас – і тому наші руки

Не в’януть біля плуга і станка,

Тому в серцях у нас не витончена мука,

А радість голосиста і дзвінка.

Ні, то не сум промінить риса кожна,

То творчість б’є з натхненних наших віч,

А творчість завжди мрійна і тривожна,

Немов травнева неспокійна ніч.

Ні, сонний спокій зовсім нам не сниться,

Ні, нас не вабить ніжна тишина —

Прийдешнє осяває наші лиця,

Неспокій творчий з вічністю єдна.

І тому ми спокійно і суворо

Стрічаємо у праці і борні

Наклепи злобні і тупі докори,

Потоки божевільної брехні.

Ми думаєм про вас. В погожі літні ночі,

В морозні ранки і вечірній час,

На свята гомінкі і в дні робочі,

Нащадки дорогі, ми захищаєм вас.