Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 41

Не всі на світі радощі священні —

Є радощі, народжені з проклять,

Коли, метнувши громи навіжені,

Став Єву Бог із раю проганять.

Він їй сказав: «Ослушнице зухвала!

Мені твого не треба каяття —

Прирік тобі, щоб в муках сповивала,

Живила кров’ю завтрашнє життя».

Адам ходив насуплений, мов хмара,

У розпачі кривила Єва рот,

Бо ще не знала ця наївна пара,

Що та жорстока помста і покара

Дорожча всіх утрачених щедрот!