Читать книгу Ти знаєш, що ти – людина? (збірник) - Василь Симоненко - Страница 31

В грудях набубнявіла тривога

Світла, ніби ранок запашний, —

Ти ще не хилила ні до кого

Лобик свій упертий і смішний.

Ти ще не торкалася губами

Вічних і прозорих таємниць.

Чистота твоя тремтить вогнями

У червонім клекоті зірниць.

Тільки манить ввечері дорога

У казково загадковий світ…

В грудях набубнявіла тривога,

Тиха й мовчазна, як динаміт.