Читать книгу Вирішуй правильно! Як обрати найкраще рішення в житті та на роботі - Ден Хіз - Страница 9

У липні 2012 року користувач на ім’я claireabelle оприлюднила свою дилему в низці питань і відповідей на веб-сайті Ask.com:

claireabelle: Розірвати стосунки чи ні? Я не знаю, що робити. Щоразу, як приходжу до свого хлопця додому або проводжу час із його сім’єю, я відчуваю, що мене невтомно засуджують. Його сестра мого віку ставиться до мене дуже неоднозначно. Його старший брат ненавидить мене й називає стервом. Його мама поводиться зі мною грубо та образливо й уїдливо кепкує з мене. Що мені робити? Він подобається мені, але я стомилася від постійного осуду й більше не можу ніяковіти поруч із ними4.

Усього-на-всього за день вона дістала майже дюжину відповідей, і серед них такі:

Shalie333: Якщо він так з вами не поводиться, то не варто розривати стосунки. Просто намагайтеся проводити менше часу з його сім’єю!

eimis74523: Не верзіть дурниць, якщо він кохає її, то повинен захищати. Якби моя сім’я так поводилася з моєю дівчиною, я сказав би їм піти [Цензура]. Ти маєш сказати, що покинеш його через поведінку родичів, і поглянути, як він на це зреагує, – тоді й побачиш, чи він тебе справді кохає.

yolo1212: Роби те, що вважаєш за потрібне.

14Sweetie: Розривати взаємини – не вихід, якщо він добре ставиться до вас. Плануйте зустрічі в інших місцях і поясніть йому чому. Якщо він не зможе знайти рішення та зрозуміти ваші почуття, він на вас не заслуговує.

lovealwayz: Це правда, кидай його, якщо він нічого не каже своїй сім’ї, тому що йому, очевидно, байдуже. :(

Kuckleburg: …ТІКАЙ… ТІКАЙ ХУТЧІШЕ. Ця сімейка нездорова.

Дилема «рвати чи не рвати стосунки» – класичний приклад проблеми з життя підлітків, поруч із питаннями, як-от: що одягти, з ким проводити час, яку машину купити і скільки чекати, перш ніж її розбити. Зверніть увагу, що claireabelle дуже звужує рамки свого рішення, коли запитує: «Розірвати стосунки чи ні?» Дехто з дописувачів приймає ці вузькі рамки – «ТІКАЙ… ТІКАЙ ХУТЧІШЕ» – однак інші намагаються розширити можливості її вибору, зокрема в дописі: «Плануйте зустрічі в інших місцях і поясніть йому чому».

Дослідник на ім’я Барух Фішгофф, професор університету Карнеґі-Меллон, хотів зрозуміти, як підлітки ухвалюють рішення, тому він разом зі своїми колегами опитав 105 дівчат підліткового віку в Пітсбурзі у штаті Пенсильванія та Юджині в Орегоні. Вони попросили дівчат докладно описати свої нещодавні рішення в семи сферах: школа, батьки, одяг, однолітки, здоров’я, гроші й вільний час. Інтерв’ю з підлітками виявили дуже цікаву особливість. Вагоміша частина вважала за «рішення» ситуацію, коли їм доводилося вибирати між двома чи більше варіантами. Підемо обідати в Chipotle чи Subway? Якого кольору сорочку купити: темно-синю, чорну чи білу? Тінейджери рідко дотримувалися цієї структури. Коли Фішгофф узявся класифікувати рішення підлітків, він зрозумів, що найчастіше вони наводили приклади рішень, у яких, по суті, не треба нічого обирати. Він назвав їх «викладом наміру». Наприклад: «Я більше не звинувачуватиму інших».

Другим за частотою типом рішень був розгляд одного варіанту, як-от: «Я вирішую, чи курити мені цигарки з другом» або, як у випадку нашої claireabelle: «Я вирішую, чи варто розривати стосунки зі своїм хлопцем» (Ми називатимемо такі рішення «варто чи ні».) Це не є рішенням з багатьма альтернативами, як у випадку вибору між Chipotle і Subway – це просто голосування за чи проти з однією альтернативою.

Ці дві категорії – «виклад наміру» і вибір «варто чи ні» – становили 65 % рішень підлітків. Іншими словами, якщо тінейджер ухвалює рішення, є висока ймовірність, що насправді йому не доводиться нічого обирати!

(До речі, коли ми вперше натрапили на дослідження Фішгоффа, нас шокувало те, як мало підлітки міркували про свої варіанти. Утім, коли ми поділилися результатами досліду з нашою сестрою, яка виховала двох підлітків, вони її зовсім не вразили. «А чого ви чекали? – запитала вона. – Діти підростають, гормони лютують, і вони кілька років живуть без лобової частки мозку».)

Підлітки не бачать варіантів. Вони застрягають на запитаннях на кшталт: «Піти на вечірку чи ні?» Їхній мисленнєвий прожектор освітлює лише вечірку, ігноруючи інші варіанти. Більш обізнані тінейджери дають змогу прожектору трішки поблукати: «Провести цілу ніч на вечірці, чи сходити в кіно з друзями, чи піти на баскетбольну гру, а потім заскочити на вечірку на кілька хвилин?»

Якщо коротко, підлітки схильні обмежувати себе вузькими рамками – тобто піддаватися першому з наших ворогів рішень. Вони бачать лише невеличку скіпку з оберемка можливих варіантів. І, як виявилося, коли йдеться про рішення, організації не надто відрізняються від підлітків.