Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 11

Де ти, моя доле? В глибокій криниці.

Де ти, моя воле? У Бога в скарбниці.

Де ви, мої думи? Блукаєте десь.

Де хліб мій насущний, що дав мені днесь?

Де мій журавель? Мабуть, там, де синиці.

Де повість моя? Залишилась в уривках.

Де друзі мої? Всі сидять по домівках.

Чи п’ють наодинці, чи з жінкою вдвох,

Чи спокій в родині, чи переполох?

Де свята мої? У святкових листівках.

Ох, доки ж ти, Боже, мене забуваєш,

молитви не чуєш, обличчя ховаєш,

Твій янгол поради мені не дає,

гуде, мов бджола, як зозуля кує.

Не дай мені те, чого сам Ти не маєш.