Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 22

Якби не веселка, новий потоп вже давно

землю накрив би. Але замість ковчега по наші душі

кілька авіаносців метались би в пошуках суші.

Та немає стежок у воді, і вона не вино.

І не голуб із вороном, а літачок-розвідник.

У ньому, зіщулившись, мініатюрний дослідник

дивився б униз – хоч якийсь би вершок з-під води!

Хай би навіть верблюжий двогорбого Арарату,

до якого причалив був Ной. Але точну дату

не встановлено, ну а хвилі – змивають усі сліди.

Підводні човни з непотрібною зброєю пропливали б

понад містами, та тільки іноді зачіпали б

днищем шпилі соборів, відкривалася б теча, проте

у підводних човнів є плавучість, живучість, воля,

автономність, коротше, в підводників – добра доля.

Всі ми підводники після потопу, та йдеться все ж не про те.

Нота бене: ніяка біда не спіткає секретів воєнних,

льотчиків, моряків, полонених та убієнних,

які дивляться у біноклі, правда, деякі – в перископ.

Тим більше, що Бог повсякчасно ласку свою являє:

хмари розходяться, і веселка у небі сяє,

обіцяючи все що завгодно, лише не новий потоп.