Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 25

з чого смієтесь, з чого ви плачете, діти?

нема з чого плакати, нема від чого зрадіти.

нема причини для сміху, нема причини для суму.

сиди тихесенько, мовчки та думай думу.

нехай думи пливуть наче в небі хмари.

нехай лягають слова рядком, як в’язні на нари.

нехай сміх у горлі застрягне, а очі будуть сухими.

нехай загинуть вірші в пошуках рими.

бо рима людей завжди не туди штовхає.

бо марно думка пуста в пустелі блукає.

бо місце є у світі злидням та лиху.

і якби то Бог дарував смерть мирну та тиху.

апостол Петро тримає Павла в обіймах.

Ісус не має де жити, тільки у Церкві в приймах.

крізь кригу зневаги як нам Його полюбити?

з чого смієтесь, з чого ви плачете, діти?