Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 34

Всі вартові заснули на бойовому посту.

Земля тряслася, вони не повели й вусом.

Два янголи допомогли з гробу вийти Христу

і пішли уздовж Єрусалимських вулиць з Ісусом.

А вартові все спали – чи сила в хлопців не та?

ні поворухнутися, ні підняти повіки.

Якась важкість у м’язах. У роті якась в’язка гіркота.

А начебто хлопці здорові – не старі й не каліки.

А начебто – сильні воїни, озброєні до зубів,

шовки, золочені шоломи, бронзові обладунки.

Їм ще не доводилось нести варту біля гробів.

Здавалося б, легка служба, з мертвим – які стосунки?

Кінь на чотирьох та й то спотикається, ось і на них найшло —

сон на посту порушення військового статуту.

Де тіло стояло – там воно і лягло,

й спить, якби випило якусь чарівну отруту.

І зміна прийшла намагається їх розбудити,

Одного трясуть за груди, другого – пхають.

Відвалений камінь від гробу. Як воякам зрозуміти,

що Божого Сина тільки для Воскресіння і розпинають?

Кажуть, понині сплять і не можуть підняти голів,

лише на годину в році переривають тягар летаргії

крики «Христос воскрес», Великодній спів,

в ночі урочисті дзвони Божої літургії.

Втім, я не переконаний у правдивості своїх слів.

А якщо хто знає точно – нехай розповість, як вміє.