Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 29

Як між сторінок перетворюють квіти в гербарій,

як потрапляє Слово Боже під коментарій,

так зникає мова в глибині канцелярій.

Так вона на площі лежить, зім’ята

мозолистою рукою державного мату,

так совість тріщить під вагою компромату.

Так кісткою в горлі застряє російське слово,

неспроможне впоратися з натиском умислу злого,

мова дала слабину – не судіть її строго.

Ми її не вберегли, ми здали її на потребу

без’язиким мешканцям старого Еребу,

тому й мовчимо, лице звертаючи догори просто неба.