Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 33

Допоможіть, люди добрі,

новонароджений параліч, люди добрі!

Смаглявий юнак сидить, схрестивши

атрофовані ноги,

і твердить, як заведений:

Допоможіть, люди добрі,

новонароджений параліч, люди добрі!

Христос Воскрес, Галино Миколаївно!

Квола, схожа на птаха, вірніше пташинку,

найпевніше – на синичку або горобчика,

вона повернулася в 1946 році з Парижа

на землю батьків.

З нею нічого не сталося,

як не дивно, чого не можна сказати

про її чоловіка, який невдовзі помер

під час короткого проміжку

між допитами в НКВС.

Вона захоплено розповідала мені про те,

що на всеношній благословляли

не тільки Касперівською, але і Казанською.

Пізніше я дізнався від неї,

що Казанську ікону, цей Покров землі Руської,

як назвав її святий

Інокентій Борисов,

вкрав, розщепив та спалив

якийсь руський мужик,

дорогоцінний оклад продав,

а гроші пропив.

Я ще тоді подумав – добре, що це зробив

не юдей, а саме руський, й не дивно

що країна залишилася без Покрову, без захисту.

Галина Миколаївна…

Вона перша поцілувала мене

зі словами «Христос Воскрес!»,

коли дізналася, що я нарешті прийняв

святе хрещення.

Ми удвох з Жоржем читали над нею псалми вночі,

гортаючи сторінки старообрядницької рукописної книги

початку дев’ятнадцятого сторіччя,

чомусь ця деталь нам здавалася важливою.

Допоможіть, люди добрі,

новонароджений параліч, люди добрі!

Христос Воскрес, Оленко,

моя дорогоцінна навіжена кума.

Як-то ти попросила, щоб я

проводив тебе пізно ввечері,

по дорозі ми щось співали,

наскільки пам’ятається – «Дванадцять розбійників».

Потім ти запропонувала мені зайти до тебе.

І я зайшов до тебе, і увійшов в тебе,

і це був страшний гріх – сподобитися куми хрестової,

але з іншого боку, якщо згадати Гоголя,

«а кому яке діло, що кума з кумом сиділа»,

стає не так страшно.

І де ті роки? І де наш похресник?

Бог простить мені наш гріх,

як напевно вже пробачив тобі.

Адже це було тільки раз у житті,

всього лише раз.