Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 40

Жінка дивиться прямо – в радості чи то в гніві,

чи то в любовнім шалі, й щільнішає, гусне мить.

А діва сидить за прядкою, сидить, як і личить діві,

погляду не підводить. Між пальців снується нить.

Нитка снується – від Благовіщення до Успіння Діви.

Тягнеться світла нитка посеред нетрищ пітьми.

Ангели прославляють. Та Діва не чує співу,

а того, що Діва співає, – на жаль, не почуємо ми.

Все заглушає шум у дворі, звук прядки цілими днями —

голуб лопоче крильми, ангел ступає легко, втоми не зна.

Наше Спасіння у хованки грається з нами.

Дзвін ще не вдарив, одначе у вухах бринить луна.

В серці Едему дозріли плоди на Древі Життя – правдиві.

Вони хоч важкі, однак не бояться впасти, якщо потрясти.

Радуйся, о Маріам! Ну бо що ще робити Діві?

Радіти, страх мати і дивуватися. Та ще – пряжу прясти.