Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 21

де мій сором? де провина?

де моя оселя?

дивлюсь – ось жива людина,

а це – тверда скеля.

дивлюсь – дерево квітуче,

торкаюсь – каміння

мертве все, одне живуче

скорботи насіння.

дивлюсь – бачу синє море,

а це – скло зелене.

дивлюсь – радість, бачу – горе

скажене, шалене.

дивлюсь – бачу працю щиру

(нічка темна, хмарна).

дивлюсь – кат бере сокиру,

а це – праця марна.

Боже мій! що нам робити?

що робити з нами?

сплять Твої слухняні діти

щасливими снами.

скеля там – жива людина,

квітне там каміння,

там чекає блудна сина

ласки проміння.