Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 13

Козак Мамай з бандурою й люлькою,

шабля, мушкет, все як слід,

перерва між п’янкою і рубкою,

як в офісі, на обід.

Кінь прив’язаний рано-вранці

до стовбура молодого дубка.

Є порох в порохівницях, є горілка у склянці.

Шкода, коротке життя козака.

Є щось у цих народних картинах,

розумій, але ж не займай…

Якщо хтось лежить на м’яких перинах —

він – не козак Мамай.

Якщо хто ніколи не грав на бандурці

і шаблею рубати не вмів,

мабуть він одружився на злісній дурці

і вік перед нею тремтів.

У кого вуса до плечей не звисали,

хай лікоть кусає свій.

Не з нього козака Мамая писали,

та й кому він потрібен такий?