Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 20

в щілинах розчленованої землі потоки мертвої води

виходять з берегів як дощі з хмар

дощі живі Господні дякую за труди

за те що ти є і ти такий великий Небесний Цар

придивляєшся всюди залишаєш сліди

до яких принюхуються зграї вовків-примар

опускають гострі жовтоокі морди в траву

шерсть дибки встає на холках лапи на ширині

плечей розставлені нічого і це переживу

а чи надовго переживу мене не турбує ні

Спас на крові а треба б щоб на плаву

треба б на траві жива вода жива трава навесні

а треба б ранковий щебет гомін і посвист дрібних птах

і все в цвіту і не в’яне колір на весь світ

прокинешся і все не так, а треба б так

як ще ніколи і поки ще немає бо втрачено слід

і ти з короною на голові і усмішкою на вустах

притискаєш палець до губ розмовляти не слід