Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 7

Мовлення теж хворіє й мова, вона – теж вмирає.

це тільки терновий кущ палає та й не згорає,

бо не вмирає Той, хто багаття це розпалив.

Тільки Слово Його невмируще, а наше слово

як померла бджола у вулику – пам’ятаєте Гумільова?

бо Слово фортеці руйнує – такий собі наратив.

Ми не можемо вбити Слово Боже, але ж вороже,

що вбиває нас, хто йому допоможе?

Тільки ми, образу зберігаючи десь у серцях,

чи в кістках, чи десь у великому хворому тілі

чи у морі, де ходять ненависті темні хвилі,

чи в степу широкому, в якому втрачено шлях.