Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 16

людина лише припускає Бог владу має

конячка мідного вершника зміюку брикає

з гранітної набережної показує води нева

хвилі народного гніву омивають фасади

дитячі ніжки стирчать з великої пащі влади

крутяться жорна історії паморочиться голова

мелють страждання будемо грати у ґрати

залізні пташки будуть крихти клювати

броньовики з кулеметами по бруківках загуркотять

вимикає мама верхнє світло і вмикає телек

вмирайте діти доки лежите у власних постелях

мамо мамо коли я виросту буду вбивати на п’ять