Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 6

Що за потвора над лісом кам’яновугільним ногою

відчиняє динозаврам гробівці! Земля тремтить під вагою

величезних лап, таж і хвіст не слаб. У класі висить таблиця,

з неї дивляться первісні обличчя – важко дивитися —

членів ЦК. Легко тут помилитися.

Хлопчик ламає пиріжок, виїдає начинку.

Душа матеріальна. Тільки прозора і вагою в пушинку.

Порвались туфлі. Пора віднести в майстерню,

                 що біля ринку.

Швець тримає цвяхи в зубах, і в вуса не дує,

що динозаври вимерли, його зовсім не турбує.

Взуття на колодці розп’яте. Птеродактиль злітає з гілки.

Швець забиває цвях – лупа летить з борідки.

Людина легко розчиняється у пляшці горілки.

В кам’яній шкаралупі – зародок-скам’янілість.

Хлопчикові важко ходити: в паху зіпрілість.

Він мріє: його нагороджують за сміливість

при затриманні ящера орденом чи медаллю.

За ним приходить бабуся, обмотана сірою шаллю.

Каже: не водися з усякою шушваллю.

Всяка шушваль сміється, у хлопчика пальцями тикає:

«Бабусин онук!», хлопчик тихенько пхикає.

Грошей у будинку – нуль: тато зарплату никає.

Папа зарплату никає. Тато наліво ходить.

Ліворуч роздягається, білі ноги розводить.

Їм двом плювати, скільки вугілля країна знаходить.

Що їм до того, що на чорних пластах нащадки

небачених і крил, ребер або лопатки,

між пальців шкірястих – перетиночок тонкі складки.

Шляхами розвитку життя. Така назва чеської книги.

Рахунок спочатку на мільйони років, пізніше – на миги.

Еволюція – та ж юродива: дзвенять хрести і вериги.

Еволюція – та ж юродива, ходить по вічному колу,

бабуся хлопчика через дорогу веде за руку у школу.

Скам’яніли епохи п’ють заборонену кока-колу.