Читать книгу Сталіна не було - Борис Херсонский - Страница 26

Як в море з розгону пірнаю глибоко в мрію

шкода що вибратися на сушу не вмію

і немає мені підмоги навіть руки святого Миколи

я знаю одну молитву або мантру «більше ніколи»

і чайки кричать «амінь» і кружляють над морем

скляним морем до самого дна прозорим

і ходять по дну істоти невідомі для науки

і тягнуть до мене корали багатоперсні руки